Пробуджена медитація
методики, події
У наш час медитацією називають різні заняття – і традиційні східні практики, і прослуховування додатків у смартфоні з бінауральними та іншими ефектами, і практики концентрації на різних об’єктах, і коригування несвідомого певними установками, і релаксацію, і притяжіння грошей через особливі ритуали… Чого тільки не видає Google на запит «медитація».
У цій статті йтиметься про пробуджену медитацію. Я даю вам квінтесенцію досвіду 9-річного суворого медитаційного ритриту, – лише найголовніше, найцінніше. Ми поговоримо про те, у чому різниця між концентрацією та пробудженою медитацією та спробуємо зробити цю практику.
Практики концентрації
Коли ми практикуємо медитацію з фіксацією на якомусь об’єкті (диханні, свічці, точці в тілі, конкретному образі чи думці), – ми тренуємо концентрацію. Ми намагаємося зосередити свою увагу лише на об’єкті, відганяючи від себе усі думки.
Зазвичай ці практики виконуються із заплющеними очима, і таким чином ми блокуємо, закриваємо частину системи сприйняття – виключаємо сигнали, що йдуть у систему сприйняття через зоровий канал. Так, ці практики дають свій позитивний ефект – заспокоєння розуму, поступову гармонізацію психічних станів, зниження тривожності. Але при цьому вони не позбавляють нас від головної причини страждань – потоку мислення, що не припиняється, і дуального формату сприйняття.
Практикуючи техніки концентрації з частково заблокованою системою сприйняття, ми продовжуємо рухатися в той же бік, що й раніше, просто стаємо трохи спокійнішими))). Якщо ми звикаємо до того, що медитація = суто закриті очі у сидячій позі на подушці/кріслі/килимку, нам буде вкрай складно перенести цей досвід/навички у інші обставини.
Наприклад, коли на роботі на нас раптом «зірветься» начальник або станеться щось лячне, чи вирине чергова проблема на особистому фронті, депресія, панічні атаки, життєві нестиковки та інше – якщо ми не натренуємо наше сприйняття бути відкритим, пробудженим будь-якої миті життя, в будь-яких ситуаціях – то наша практика залишиться вузько-специфічною, окремою від потоку подій і буде неспроможна зцілити нас від страждань.
Ще один важливий момент: коли ми займаємося практикою медитації-концентрації, ми відчуваємо втому. Ті, хто займався концентрацією, знають, що це важко – відсидіти 15 хвилин, 30 хвилин, годину, знову і знову змушуючи себе зосереджуватись на одному об’єкті… ми втомлюємося, адже це робота, яка виконується у дуальному, концептуальному, зв’язаному стані розуму.
Яка альтернатива? Пробуджена медитація
Система сприйняття та п’ять органів чуття
Свідомість складається із п’яти органів сприйняття: зір, слух, відчуття, запахи, смаки. Органи чуття у традиції Тибету називаються воротами. Наші п’ять воріт – це наше сприйняття, свідомість.
Звичний формат роботи 5 органів чуття – це чіпляння за сильні, яскраві образи та об’єкти. Ми так влаштовані: чіпляємося за все, що блищить, що подобається або не подобається, – через зір, слух і т.д. Це звичне сприйняття наших п’яти органів чуття у потьмареному форматі. Ми як альпіністи, що повзуть по скелі, – чіпляємось і переходимо від однієї точки фіксації сприйняття до наступної.
І в цьому потьмареному, зачіпленному, обмеженому і дуальному форматі сприйняття ми маємо те, що змушує нас страждати, «тяжкість» у нашому розумі – це мислення, яке проявляється як потік суджень, оцінок, думок, затьмарених емоцій. І навпаки, у пробудженому стані розуму є легкість та свобода.
Характеристики затьмареного і пробудженого розуму
– Затьмарений розум чіпляється за об’єкти сприйняття, у нього кут взаємодії з навколишнім світом дуже малий. Це дуальне, деструктивне сприйняття, з якого виключені всі об’єкти крім одного.
– Пробуджений розум – у ньому відсутнє мислення, він сприймає на 360 градусів, захоплює все. Відкрита долоня – це символ пробудженої природи, відкритих п’ятьох органів чуття.
Пробуджений розум завжди присутній і притаманний кожній живій і сприймаючій істоті, але ми звикли чіплятися за сильні, яскраві сигнали та об’єкти, і впродовж тисяч життів тренувалися саме у цьому форматі сприйняття.
Звичка дивитися у свій розум
Що робити? Перше – і найголовніше – нам потрібно створити нову звичку – дивитися у свій розум. Тільки так ми навчимося самозвільняти всі свої проблемні стани розуму та чіпляння.
Як це зробити? Для того щоб навчитися дивитися у свій розум, потрібна наявність однієї основної умови: потрібно навчитися мовчати.
Коли у нас йде ця постійна розмова, взаємодія, спілкування, нам ніколи дивитися у свій розум. Ми зовні, ми відволікаємось, ми залучаємося. Це не означає, що потрібно зачинити двері і зникнути – не треба бути фанатичними, просто постарайтеся дати собі час для напрацювання звички дивитися у свій розум.
Робоча схема практики пробудженої медитації
Крок 1. Звертаємо увагу на свій розум.
Крок 2. Помічаємо поточну думку, яка перебуває у нашому розумі.
Крок 3. Дивимося в основу, в корінь, в суть і сутність цієї думки. Вона самозвільняється і ми розслаблюємося посеред природи свого розуму, посеред свого пробудженого стану.Важливо! Ці практики не беруться через напругу, через психічний та фізичний спазм.
Слово «розслаблення», яке я використовую для опису цієї практики, не говорить про те, що ми фізично маємо перетворитися на щось блаженно розслаблене. Під розслабленням я маю на увазі те, що ми переходимо на інший режим роботи органів сприйняття. Якщо до цього в нас був включений звичайний затьмарений режим сприйняття, пов’язаний з тим, що ми чіплялися за все, що приходило в зону нашої уваги та відповідальності, то тепер наше сприйняття стає більш широким, всебічним, всеохоплюючим, і при цьому ми ні за що не чіпляємось.
Сприймаємо все, але ні на чому не фіксуємось. У пробудженому стані відсутні точки фіксації, точки відліку, чіпляння. Саме про це розслаблення я й говорю. Це інша грань розуміння розслаблення – підключайте саме її як правильний режим сприйняття.
Після того, як думка самозвільнилася і ми розслабилися посеред свого пробудженого стану розуму, ми якийсь час у ньому знаходимося. Тривалість знаходження у стані рігпа, у пробудженому стані, в умі Будди буде дуже коротка. Це будуть не хвилини.
Ми не намагаємось продовжити цей стан, ми знаходимося в ньому стільки, скільки воно триває.
Після цього знову з’являється якась думка. Ми її помічаємо та за допомогою пам’ятання повертаємо своє сприйняття в її основу, суть. Дивимося на її сутність і знову розслаблюємося серед природи свого розуму.
Саме таким чином ми тренуємося. Короткими проміжками, але частіше. Це інструкція від давніх та сучасних майстрів медитації.
Важливо! Ліплення за просвітлення – це теж чіпляння. За себе. За власний процес досягнення. За свої медитативні переживання. За духовну реалізацію. Поки ви чіпляєтесь, нічого не станеться.
Пам’ятайте про це і розслабляйте свій розум… Все станеться само собою, у найкращий момент, коли ви втратите себе в інших, в коханій(ом), Вчителі, у всіх живих істотах…
Присвята заслуг є дуже важливою частиною практики. Щоб щось стало справді вашим, потрібно віддати це всім. Не забувайте робити добро, підносити цей стан абсолютного щастя, позамежний всім стражданням, усім без винятку живим істотам.
Вітаємо вас, ви торкнулися дійсно дуже дорогого. Не залишайте цю практику, вона дуже цікава та рухає вас у потрібному напрямку. Це інструмент стратегічного і тактичного вирішення наших будь-яких життєвих ситуацій, що полегшує і покращує наше життя, звільняє від страждань і занепокоєння. Перебуваючи в стані пробудженості, ви стаєте щасливими, радісними, люблячими, чого ми вам усім і бажаємо.